Новини

Конференції

Фотогалерея

Контакти

Абітурієнту

Студенту

Символіка Ужгородського національного університету:

Традиції символічного відображення світу формувалися і розвивалися упродовж усієї історії людства. Історичні джерела свідчать, що емблеми, умовні зображення понять та ідей, втілених у малюнках, як знаки, що замінюють ці поняття та ідеї, з’являються ще у глибоку давнину. Вони мали культовий, правовий або майновий зміст.

Особливої популярності емблеми набувають у середні віки. Емблематика того часу мала яскраве релігійне забарвлення, а головним джерелом емблематичних зображень стала Біблія.

У середині XVIII ст. емблематика поступово втрачає самостійне значення в літературі та живописі, однак у мистецтві творення гербів емблеми продовжують відігравати першорядну роль.

Герб (нім. "Erbe" – спадщина) – це усталене відповідно до законів геральдики зображення, символічний пізнавально-правовий знак, укладений і затверджений за певними правилами. Він є постійною відмітною ознакою особи, роду, суспільства або установи, населеного пункту, регіону чи держави. Герби з’являються у Західній Європі на рубежі ХІ-ХІІ ст. як особисті емблеми рицарів; вони передавалися у спадок від покоління до покоління. Герби зображуються на прапорах, печатках, зброї, будинках, офіційних документах і т.ін. 

Наприкінці ХІІІ–у XIV ст. герби проникли в усі сфери життя суспільства. Водночас розвивалася і геральдика як мистецтво творення гербів. Поступово вона трансформувала в окрему галузь історичного знання. У XVIII ст. сформовано закони теоретичної геральдики. Їх дотримуються і нині при укладенні нових гербів.

Прапори (стяги) – прикріплені однією стороною до древка полотнища певного кольору та розміру із зображеними на них емблемами або без них – використовувалися уже в державах Стародавнього Сходу. Джерела містять відомості про прапори стародавніх китайців, індійців, персів та інших народів. Найдавніші з них сягають ХІІ ст. до н.е. Саме тоді у Китаї вже користувалися стягами білого кольору.

В античні часи у Греції та Римі прапорами послуговувалися ще ширше, головним чином як засобом сигналізації на полі бою. Наприкінці ІІ ст. до н.е. кожен підрозділ римської армії отримав свій окремий стяг. Подібна практика побутувала й у Візантійській імперії.

Виникнення феодального суспільства з його ієрархічною соціальною структурою супроводжувалося появою цілої системи прапорів, яка відтоді невпинно розвивалася і розгалужувалася.

Розрізняють прапори родові, корпоративні (підприємств, установ, навчальних закладів, різноманітних організацій), конфесійні, військові, прапори населених пунктів та земель, національні, державні, інтернаціональні й т.ін. Вивчає їх окрема наука – вексилологія (прапорознавство), яка виділилась із геральдики в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Гімн (гр. "himnos" – у стародавній Греції – величальна пісня на честь богів і героїв) – урочистий, піднесений пісенно-музичний твір на честь держави, міжнародних і національних громадських організацій, науково-освітніх закладів і установ.

Український народ має давні геральдичні та вексилологічні традиції. Уже в Київській Русі використовувалися особистородові й територіальні герби. Знаки правлячої династії Рюриковичів (двозуб і тризуб) набули значення загальнодержавної емблеми. Символом стольного Києва й Київської землі виступав архистратиг Михайло.

Ще з язичницьких часів обов’язковим атрибутом військового спорядження князівських дружин стали прапори. Без них не обходився жодний похід. Значення прапорів як святинь різко зростало після прийняття християнства.

У Галицько-Волинському князівстві в другій половині ХІІІ ст. з’явився новий територіальний герб – золотий лев на синьому тлі. Відтоді синьо-жовте колірне сполучення ставало дедалі популярнішим. Із герба воно переходить на прапори. Саме під синім полотнищем із золотим левом Львівська хоругва брала участь у Грюнвальдській битві 1410 р.

Із поширенням на теренах України магдебурзького права розвивалася міська геральдика. Десятки українських міст, серед яких Львів (1356), Київ (між 1494 і 1499), Ужгород (др. пол.XVI ст.) отримують герби.

Розвиток цехового ремесла, торгівлі, активізація культурного життя ведуть до появи корпоративних емблем, гербів і прапорів.

Новий етап у вітчизняному герботворенні та прапорництві пов’язаний із українським козацтвом. Достовірно відомо, що уже в останній третині XVI ст. запорожці користуються зображенням "козака із самопалом" як своїм гербом. При Б.Хмельницькому він став державним гербом Гетьманщини і залишався таким до її скасування у 1764 р. А на Запорожжі "козак із самопалом" буде вживатися аж до зруйнування Січі у 1775 р.

Козака із самопалом" часто вміщували на прапорах, серед численного розмаїття яких переважали стяги малинового, синього та жовтого кольорів.

Із втратою автономії та ліквідацією Запорозької Січі українські символи в підросійській Україні перестали уживатися. Натомість на західноукраїнських землях вони дедалі більше утверджуються в свідомості загалу. І як тільки дозволяють обставини, українці переконливо заявляють про це. Так, створена у вирі австро-угорської демократичної революції 1848-1849 рр. Головна Руська Рада у жовтні 1848 р. ухвалила символами українського народу герб князів Романовичів – золотого лева на блакитному полі та похідне від нього синьо-жовте поєднання кольорів прапора.

У другій половині ХІХ ст. роль українського національного гімну в Східній Україні виконував "Заповіт" Т.Шевченка, в Галичині – "Не пора" І.Франка, на Закарпатті – "Я русин був" О.Духновича. З 80-х рр. ХІХ ст. по всіх українських землях як гімн поширюється пісня П.Чубинського "Ще не вмерла Україна", яку в 1885 р. поклав на музику М.Вербицький.

Відроджується українська національно-державна символіка в добу визвольних змагань 1917-1920 рр. У лютому – березні 1918 р. були прийняті державний герб і державний прапор Української Народної Республіки. Гербом став тризуб, обрамлений оливковим вінком, а прапором – жовто-синій стяг. Після перевороту П.Скоропадського (29 квітня 1918 р.) порядок кольорів на прапорі замінили на синьо-жовтий. Таким він залишився і після повалення Гетьманату (14 грудня 1918 р.) та встановлення влади Директорії.

Західноукраїнська Народна Республіка 13 листопада 1918 р. обрала своїми державними символами золотого лева на синьому тлі (герб) і синьо-жовтий прапор.

Після 22 січня 1919 р., коли об’єдналися УНР та ЗУНР, гербом соборної Української держави став тризуб, прапором – синьо-жовтий стяг.

Однак перша у ХХ ст. спроба українського народу здобути незалежність зазнала невдачі. Україну знову поділили чужинці.

Наступною стало проголошення 15 березня 1939 р. Карпатської України. Вищий законодавчий орган щойно посталої держави – Сойм – ухвалив конституційний закон, у якому зазначалося, що державним прапором Карпатської України є синьо-жовтий, державним гербом – "…дотеперішній краєвий герб: чотири сині та три жовті смуги у лівому півполі і червоний ведмідь у срібному полі на правій стороні, а також тризуб св.Володимира Великого з хрестом на середньому зубі", а державним гімном – "Ще не вмерла Україна".

Окупація Карпатської України хортистською Угорщиною, наступні історичні події поклали край вживанню на території України національної символіки. Лише після відновлення державної незалежності України у 1991 р. стало можливим повернутися до її використання. Верховна Рада України своїми рішеннями від 15 і 28 січня та 19 лютого 1992 р. затвердила символи сучасної Української держави – відповідно національний гімн на музику М.Вербицького, синьо-жовтий стяг і малий державний герб – тризуб, уважаючи його головним елементом майбутнього великого герба України. Ці ухвали були закріплені в Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 року.

З часів середньовіччя європейські університети мають власні символи. Ця традиція була перервана в роки радянської влади. Зараз призабута традиція в Україні відроджується. Йдучи назустріч 55 річниці Ужгородського національного університету, спеціалісти університету розробили, а вчена Рада затвердила символіку: герб, прапор, гімн, емблему і значок. Емблема і значок були затверджені 29 травня 2000 р., а герб, прапор і гімн – 28 вересня 2000 р. Символіка наша вузу покликана репрезентувати Ужгородський національний університет як в Україні, так і на міжнародній арені.

ГЕРБ І ПРАПОР УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

(ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

1. Герб університету створено з урахуванням законів геральдики, сформульованих ще у ХІХ ст.
2. Герб і прапор відбивають геральдичні та вексилологічні традиції українського народу і враховують регіональну специфіку краю. Водночас вони відображають науково-освітнє спрямування вузу.

ОПИС ГЕРБА УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Щит герба новофранцузький (як і в герба Карпатської України) тридільний синього кольору. Пруг щита і лінії, які ділять його на три поля – золоті.

У геральдичному правому полі зображено дві срібні (білі) квітки едельвейса. Едельвейс (народна назва "шовкова косиця") уособлює Карпати, а також символізує мужність, чистоту помислів, вірність і довголіття.

Геральдичне ліве поле містить два срібні (білі) гусячі пера, що перехрещуються. Пера – давній символ розумової праці.

У центральному полі розташовано емблему університету – срібний universum – символ всеосяжності, універсальності. Він позначає фахову спрямованість університету як науково-освітнього закладу, який готує спеціалістів з фундаментальних дисциплін.

Над щитом знаходиться золотий (жовтий) тризуб.

Гербовий щит підтримують два олені-щитоносії, профілі яких звернені до щита. Олені – золоті (жовті) зі срібними (білими) животами. Олень – житель Карпат, уособлення сили, краси і благородства.

Під щитом, на золотій (жовтій) стрічці, срібними (білими) літерами виведено девіз університету: "Більше знаємо – більше можемо". Мова девізу – українська.

Герб університету виконано у традиційному для України та Закарпаття колірному сполученні. Синя барва вказує на чесність, вірність і бездоганність. Золото – ознака віри та справедливості. Їхнє поєднання характерне для народної художньої творчості і крайової символіки. Срібло втілює надію, правдивість і шляхетність. Цей благородний метал часто вживається в історичних гербах та емблемах краю. Срібна Земля – широко вживана поетична назва Закарпаття.

Рис. 1. Великий герб

Рис. 2. Середній герб

ОПИС ПРАПОРА УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Прапор Ужгородського національного університету – прямокутне полотнище білого кольору, облямоване синіми та жовтими трикутниками, що поперемінно чергуються.

У центрі полотнища розміщено герб університету.

Співвідношення ширини прапора до його довжини -

Білий колір полотнища уособлює Закарпаття, яке часто називають Срібною Землею.

Синьо-жовта облямівка підкреслює державну приналежність краю, а герб вказує на те, що прапор є символом Ужгородського університету.

Рис. 3. Прапор

Гімн Ужгородського національного університету

Слова Петра Скунця
Музика Ярослава Кирлика

У древнім граді над рікою Ужем,

Де чути кроки пройдених століть,

Наш рідний вуз, як батько, небайдужий

Духовною твердинею стоїть.

Приспів:

Ти навіки наш екзаменатор

І навіки крок наш уперед,

Альма-матер, наша альма-матер –

Ужгородський університет.

І ми для тебе назавжди студенти –

І першокурсник, і професор теж.

Тож віват! Будьмо! Вівере мементо!

Учись, твори, допоки ти живеш.

Приспів.

Іде нове стрімке тисячоліття,

Із нашої любові постає.

А нам Шевченко і в майбутнє світить,

А нам Духнович духу додає. 

 

ЕМБЛЕМА УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Емблема (гр. Emblema – вставка, рельєфна прикраса) – це умовне зображення, яке є відмітною ознакою і символом підприємства, установи, організації тощо.
2. Завдання будь-якої емблеми полягає в тому, щоб через мінімум зображувальних засобів (графічних зображень) передати максимум інформації. При цьому бажано, щоб графічні зображення були якомога більше спрощеними.
3. Емблема українського вузу повинна передавати геральдичні та вексилологічні традиції нашого народу, враховувати регіональну специфіку та відображати науково-освітнє спрямування вищого навчального закладу.

ОПИС ЕМБЛЕМИ

Емблема Ужгородського національного університету – коло синьої барви із срібною (білою) обвідкою, у полі якої міститься напис "Ужгородський національний університет", виконаний золотими літерами.

Коло перетинає золота контурна лінія, що символізує Карпатські гори.

На тлі Карпат розташований золотий знак універсальності, всеосяжності – універсум у вигляді трилисника зі срібним (білим) написом "Universitas" – "Університет", що тлумачиться як вищий навчальний заклад, який об’єднує у своєму складі кілька факультетів і веде підготовку спеціалістів з більшості фундаментальних дисциплін.

Під трилисником золотом наведений рік заснування вузу.

Емблема має символічний характер. Коло є знаком сонця, знаком довершеності. Універсум – знак всеосяжності, універсальності. Він символізує фахову спрямованість університету як науково-освітнього закладу, що готує спеціалістів з фундаментальних дисциплін.

Синій колір – один із національно-державних українських кольорів – вказує на чесність, вірність і бездоганність. Золото – ознака віри і справедливості. Їхнє поєднання характерне для народної творчості і крайової символіки. Срібло втілює надію, правдивість і шляхетність. Цей благородний метал часто використовувався в історичних гербах та емблемах краю. Срібна Земля – широко вживана поетична назва Закарпаття.

Рис. 4. Емблема

ОПИС ЗНАЧКА УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Значок Ужгородського університету – горизонтально розташований еліпс жовтого кольору, обведений синьою контурною лінією. У його полі вміщено абревіатуру УжНУ, виконану таким же синім кольором, як і контур значка. Літера "ж" абревіатури поєднана із стилізованим зображенням людини, яка читає книгу, що символізує вищий учбовий заклад. Книга передана срібним (білим) кольором.

Кольори значка – синій та жовтий – є національно-державними українськими кольорами. Срібний (білий) колір уособлює Закарпаття, яке часто називають Срібною Землею.

Рис. 5. Значок

 

ПОЛОЖЕННЯ
про символіку Ужгородського Національного університету

Стаття 1. Затвердити символіку університету (герб, прапор, гімн, емблему, значок) згідно з поданими описами.

Стаття 2. Право на користування символами належить ректору, структурним підрозділам і органам студентського самоврядування Ужгородського Національного університету.

Стаття 3. Символи Ужгородського Національного університету використовуються на офіційних документах внутрішнього користування, при листуванні з підприємствами, установами, організаціями і приватними особами, в університетських виданнях, під час проведення наукових, навчально-виховних, громадсько-культурних і спортивно-оздоровчих заходів за участю представників УжНУ.

Стаття 4. Виготовлення, тиражування і використання символіки УжНУ без дозволу ректора забороняється.